Хімія ... кохання?!

Так, вже багато років проводяться дослідження природи і хімії кохання. Професор університету антропології у США Хелен Фішер протягом 30 років вивчала це питання і її дослідження показали, що різні стадії кохання (романтичне кохання і тривала прив"язаність) за біохімічними ознаками відрізняються одна від одної, але кожна супроводжується підвищенням гормонального фону - попри дуже малі дози, ефект дії є дуже значним. Почуття закоханості пов"язане з дофаміном, стійкі відносини ніжності та прив"язаності забезпечують серотонін і окситоцин, а здатність людини до глибоких стосунків - вазопресин.
Отже, дофамін. Це гормон цілеспрямованості та концентрації. Він виробляється в організмі на початку закоханості, змушує досягати своєї цілі. Відомий як "гормон кохання", бо, виробляючись в організмі закоханої людини, викликає так звану "дофамінову залежність". Страждання від нерозділеного кохання часто пов"язані з надлишком дофаміну в організмі.
Наступний - серотонін - є гормоном задоволення. Як не дивно, на етапі закоханості його вироблення знижується, тому кохання часто асоціюється зі стражданнями.
Гормоном ніжності і прив"язаності виступає окситоцин. Він викликає найбільш добризичливе відношення до інших людей, дозволяє вірити словам конкретної людини.
Мозок та хімічні процеси, що у ньому відбуваються, безумовно, впливають на нашу поведінку, однак кохання ніколи не буває повністю запрограмованим. Індивідуальні відмінності між людьми в їх гормональному статусі багато в чому визначають пік почуттів, однак найбільш значущою є духовна і психологічна природа людини.